В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Проте Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй —Чорнобиль. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у ВІЧНІСТЬ.

Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця.

Про бійців, які несуть на собі карб Чорнобильського лиха, завжди слід дбаюти і пам’ятати. 289 перших вогнеборців пройшли горнило ЧАЕС.

Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Внаслідок Чорнобильської катастрофи радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України. На 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля та збирання грибів і ягід.

Надійні основи законодавчого забезпечення соціального захисту постраждалого населення закладено в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Саме цим законом визначено основні положення щодо реалізації конституційного права постраждалих громадян на охорону їхнього життя та здоров’я. 

Потерпілі — це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, але й ми з вами, бо Чорнобиль, більшою чи меншою мірою, торкнувся кожного з нас. Адже якби не аварія, то не було б настільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і всіх нас. Ми, українці, повинні пам’ятати і шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль, на жаль, був, є і буде. Відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Дякуємо Соболь Лідії Юріївні, лікарю, помічнику епідеміолога міської санітарно-епідеміологічної станції, ліквідаторці наслідків чорнобильської аварії, за її вклад у важливу справу та за те, що відгукнулася на наше запрошення. Зичимо їй здоров'я, миру та Божої благодаті!

Ми низько схиляємо голови перед подвигом героїв, що рятували нас від великого лиха, і з особливим почуттям їх вшановуємо! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас, щодня, щохвилини, завжди!